ЄСПЛ виявив порушення вимог статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Заголовок: ЄСПЛ виявив порушення вимог статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Сведения: 2020-12-01 07:54:58

Постанова ЄСПЛ від 26 березня 2020 року у справі "Центр демократії та верховенства права (Centre for Democracy and the Rule of Law) проти України" (заява N 10090/16).

У 2016 році організації-заявниці була надана допомога в підготовці заяви. Згодом заява була комунікована Україні.

У справі успішно розглянута заява на відмову дозволити неурядовій організації доступ до інформації про освіту та місця роботи, що містилася в біографіях політичних лідерів, які брали участь у парламентських виборах. У справі допущено порушення вимог статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

 

Центральна виборча комісія України відмовилася надати організації-заявниці (неурядової організації) копії повних біографій голів політичних партій, що брали участь у парламентських виборах, стверджуючи, що необхідна інформація була конфіденційною по своїй природі і могла бути розголошена тільки за згодою зацікавлених осіб. Організація-заявниця отримала лише окремі дані з необхідних біографій, які були опубліковані на сайті організації. Організація безуспішно оскаржила вищевказану відмову надати інформацію.

 

 

ПИТАННЯ ПРАВА

 

З приводу дотримання статті 10 Конвенції. Застосовність. У даній справі питання про те, чи потрапляло оскаржене організацією-заявницею порушення в сферу дії статті 10 Конвенції, було тісно пов'язане з істотою скарги. Також ця справа порушувала нове питання на внутрішньодержавному рівні і була однією з перших після винесення Великою палатою Європейського суду постанови у справі " Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини "(Magyar Helsinki bizottság V. Hungary) від 8 листопада 2016 р., скарга N 18030/11, в якій розглядалися б питання про застосовність статті 10 Конвенції в контексті доступу до інформації та обставин, при яких відмова в доступі до певної інформації може бути розцінена як втручання в право на свободу вираження думки, гарантоване зазначеним вище положенням Конвенції. Отже, Європейський Суд вирішив дослідити питання про застосовність статті 10 Конвенції одночасно з розглядом скарги по суті.

Істота скарги. (a) наявність втручання, його законність і законна мета. Організація-заявниця зажадала не конкретні дані з біографії, а, скоріше, копії самих біографій. Разом з тим вона погодилася з тим, що адреси проживання та телефонні номери кандидатів до парламенту не могли бути розголошені. Що стосується імен членів сім'ї, організація-заявниця не змогла пояснити, чому цю інформацію не можна було отримати з альтернативних джерел. Таким чином, організація-заявниця не представила в цьому відношенні підлягає доказуванню скаргу на втручання в права, гарантовані статтею 10 Конвенції. Отже, питання, яке мав вирішити Європейський Суд, полягало в тому, чи була відмова повідомити організації-заявниці відомості про освіту та професійну діяльність (включаючи роботу в державних установах), які політичні лідери включили в свої офіційні біографії, представлені в Центральну виборчу комісію України як частина процедури виборів, втручанням у права організації, гарантовані статтею 10 Конвенції, або їх порушенням. Європейський Суд розглянув питання про наявність втручання, посилаючись на чотири критерії, вироблені у згаданій вище постанові Європейського суду у справі "Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини" (Magyar Helsinki Bizottság V. Hungary).

(i) мета інформаційного запиту. Організація-заявниця висловлювала заклопотаність достовірністю особистих даних кандидатів на високопоставлені посади в світлі мали місце раніше суперечок щодо відповідної освіти посадових осіб керівної ланки. Хоча значна частина інформації про навчання і роботу кандидатів до парламенту України вже перебувала в розпорядженні громадськості, організація-заявниця досить переконливо пояснила, що їй особливо потрібна була інформація, надана самими кандидатами (з перших рук), для того, щоб порівняти її з інформацією про активи. Не заперечувалося, що дана конкретна інформація в даний час могла бути отримана з інших джерел.

(ii) Характер затребуваної інформації. Громадськість була зацікавлена в минулому кандидатів і достовірності їх Особистих даних, в контексті періоду, негайно наступного відразу за виборами. Отже, затребувана інформація представляла суспільний інтерес.

(iii) особлива роль суб'єкта, запитувача інформацію, в "її отриманні та поширенні" серед третіх осіб.організація-заявниця виконувала важливу роль "сторожового пса".

(iv) чи була готова і чи доступна запитувана інформація. В даній справі інформація була готова і доступна.

Таким чином, відмовляючи надати організації-заявниці інформацію про освіту та історії працевлаштування головних кандидатів у члени парламенту, яка була в офіційних біографіях, поданих кандидатами в Центральну виборчу комісію України в рамках підготовки до виборів, влада України порушили право організації-заявниці на її свободу отримувати і поширювати інформацію та зробили це таким способом, який порушив саму суть прав, гарантованих статтею 10 Конвенції.

Втручання було передбачено законом і переслідувало законну мету захисту прав інших осіб на приватність.

(b) "необхідність у демократичному суспільстві". Особи, інтереси яких були порушені в даній справі, відомі публічні діячі, представили свої біографії в ході висунення своїх кандидатур для участі в державних парламентських виборах. Відповідно, вони неминуче надали відомості про свою освіту та історію працевлаштування для ретельного громадського контролю. Більш того, вони вчинили так в ситуації, коли законодавство України в даний час називало запитану інформацію "відкритою". Хоча ця інформація і була персональними даними, її розголошення не означало, що політичні лідери піддалися б пильній увазі з боку громадськості в такій мірі, яку вони не могли б з можливістю передбачити, коли реєструвалися як перші кандидати від партій, що брали участь у парламентських виборах.

Суди України не провели належну роботу з урівноваження інтересів, порівнявши шкоду, яку будь-яке потенційне розголошення могло заподіяти інтересу політиків у нерозголошенні персональних даних, з наслідками ефективного здійснення організацією-заявницею права на свободу вираження думки. Зазначивши також, що не була продемонстрована необхідність розголошення інформації стосовно ефективного здійснення права голосу, влада України не спробувала оцінити ступінь потенційних негативних наслідків, якщо такі б були, для збереження приватності життя кандидатів-політиків.

Хоча організація-заявниця не навела будь-яких причин для свого початкового прохання, вона озвучила їх пізніше, при розгляді спору судами України. Відсутні дані про те, що внутрішньодержавні суди не мали можливості в силу будь-яких положень законодавства України або з інших причин врахувати цю додаткову інформацію і, можливо, переглянути висновки Центральної виборчої комісії України в новому світлі.

У зв'язку з цим рішення відмовити організації-заявниці в доступі до запитуваної інформації не було "необхідно в демократичному суспільстві".

 

ПОСТАНОВА

 

У справі було допущено порушення вимог статті 10 Конвенції (прийнято одноголосно).

 

КОМПЕНСАЦІЯ

 

У порядку застосування статті 41 Конвенції. Європейський Суд постановив, що встановлення факту порушення Конвенції саме по собі буде достатньою справедливою компенсацією моральної шкоди.

 

 

Добавить комментарий

Код

© 2011-2018 Юридическая помощь в составлении жалоб в Европейский суд по правам человека. Юрист (представитель) ЕСПЧ.