Постанова ЄСПЛ від 30 січня 2020 року справі "Сукачов (Sukachov) проти України" (заява N 14057/17).
У 2017 році заявнику була надана допомога в підготовці заяв. Згодом заява була комунікувати Україні.
У справі успішно розглянута заява на неналежні умови тримання заявника під вартою і відсутність ефективних засобів правового захисту в цьому відношенні. У справі допущено порушення вимог статей 3 і 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
В ході виробництва в Європейському Суді заявник скаржився головним чином на неналежні умови тримання його під вартою та на відсутність ефективних засобів правового захисту в цьому відношенні.
ПИТАННЯ ПРАВА
Європейський Суд одноголосно дійшов висновку, що у цій справі було допущено порушення вимоги статей 3 і 13 Конвенції.
В порядку застосування статті 46 Конвенції. Порушення, визнані в цій справі, були встановлені через 14 років після першого постанови Європейського Суду, винесеного з питання про умови утримання під вартою на Україні. В даний час близько 120 prima facie скарг, які потребують розгляду по суті, знаходиться на його розгляді. Порушення в даних справах були пов'язані з переповненням місць позбавлення волі та іншими повторявшимися проблемами, що стосувалися матеріальних умов тримання під вартою. У деяких постановах Європейський Суд також дійшов висновку, що у справі було допущено порушення статті 13 Конвенції. Таким чином, в цій справі Європейського Суду слід було застосувати процедуру пілотного постанови.
(A) Заходи для зниження переповненості місць позбавлення волі і поліпшення умов тримання під вартою. Найбільш підходящим рішенням проблеми переповненості буде зниження кількості укладених за допомогою більш частого використання запобіжних заходів, не пов'язаних з позбавленням волі, та мінімізації випадків обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Прокурорів і співробітників інших правоохоронних органів України слід закликати до того, щоб вони в подальшому знижували кількість клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та про продовження цього заходу, за винятком найбільш серйозних справ. Прокурорів і суддів слід заохочувати використовувати альтернативні запобіжні заходи настільки широко, наскільки це можливо.
Зниження переповненості слідчих ізоляторів також буде обумовлено зміною чинного в даний час встановленого законом мінімального стандарту 2,5 кв. м особистого простору на кожного ув'язненого.
Незважаючи на зусилля влади України, матеріальні умови утримання в слідчих ізоляторах залишалися незадовільними або навіть погіршилися. Зважаючи на масштаби даної проблеми повинні були без затримок продовжувати вживати послідовні і довгострокові зусилля і вживати заходів з метою проведення капітального ремонту в діючих установах або заміни застарілих або "законсервованих" установ новими. Для цих цілей повинні бути виділені відповідні кошти.
(B) Ефективні внутрішньодержавні засоби правового захисту. (I) Превентивні засоби правового захисту. Найкращим способом створення превентивного засоби правового захисту було б наділення спеціального органу повноваженнями по нагляду за місцями позбавлення волі. Такий орган повинен мати право здійснювати моніторинг порушень прав ув'язнених, бути незалежним від влади, які здійснюють кримінальне переслідування, мати повноваження і обов'язок проводити розслідування за скаргами за участю заявників та мати можливість виносити обов'язкові і підлягають виконанню рішення із зазначенням належної форми відновлення прав. Дана процедура може бути встановлена за участю існуючих органів влади, наприклад, прокурорів. Якщо влада держави-відповідача вирішать виконати даний Постанова шляхом внесення змін до процедури звернення зі скаргою до прокурора, то дана процедура повинна відповідати принципам, викладеним у цьому Постанові.
(Ii) Компенсаторное засіб правового захисту. Одна з форм компенсації повинна полягати в зниженні терміну покарання особи пропорційно кількості днів, проведених ним в неналежні умови утримання під вартою. Даний засіб правового захисту може стосуватися тільки тих осіб, які все ще позбавлені волі. Однак скорочення терміну їх покарання може бути належним відшкодуванням, тільки якщо воно супроводжується визнанням порушення статті 3 Конвенції і відповідним відшкодуванням за дане порушення.
Іншою формою компенсації може бути грошова компенсація, єдиний варіант для тих осіб, які вже звільнені. Що стосується елементів, які мають значення для оцінки розмірів шкоди, час, який укладений провів в незадовільних умовах, є найбільш важливим фактором. Нарешті, компенсаторное засіб правового захисту має мати ретроактивності ефект, тобто надавати відшкодування за порушення статті 3 Конвенції, яка мала місце до його введення в дію.
(Iii) Термін для створення превентивного і компенсаторного засоби правового захисту. З урахуванням стійкого і триваючого характеру структурної проблеми, що розглядається в цій справі, і явного відсутності будь-якого конкретного вирішення проблеми, в даний час на внутрішньодержавному рівні повинен бути встановлений конкретний термін, і необхідні превентивне і компенсаторне засоби правового захисту повинні бути створені протягом 18 місяців після вступу в силу цієї Постанови.
(C) Процедура, що застосовується по відношенню до інших аналогічних справ. Європейський Суд вирішив, що в даний час не слід відкладати розгляд аналогічних скарг, незалежно від того, чи були вони вже подані до Європейського Суду.
КОМПЕНСАЦІЯ
В порядку застосування статті 41 Конвенції. Європейський Суд присудив заявникові 9 500 євро в якості компенсації моральної шкоди, заподіяної порушенням статті 3 Конвенції, і вирішив, що встановлення факту порушення представляло собою достатню справедливу сатисфакцію щодо порушення статті 13 Конвенції у взаємозв'язку зі статтею 3 Конвенції.