ЄСПЛ виявив порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Заголовок: ЄСПЛ виявив порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Сведения: 2019-02-22 06:17:02

Постанова ЄСПЛ від 26 червня 2018 року по справі "Промислово-фінансовий консорціум" Інвестиційно-металургійний союз "(Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union) проти України" (заява N 10640/05).

У 2005 році компанії-заявниці було надано допомогу в підготовці заяви. Згодом заява була комунікувати Україні.

У справі успішно розглянута заява на анулювання вступили в законну силу судових рішень про приватизацію державного підприємства після публічних заяв президента і прем'єр-міністра. У справі було допущено порушення вимог статті 6 Конвенції.


ОБСТАВИНИ СПРАВИ


У 2004 році компанія-заявниця, українське спільне підприємство, була заснована приватними компаніями, що належать або контролюються одним з лідерів знаходиться тоді при владі партії і зятем тодішнього Президента України Л.Д. Кучми. У той же рік держава продала металургійний комбінат ВАТ "Криворіжсталь" (далі - "Криворіжсталь"), одне з найбільших в світі сталеплавильних підприємств, компанії-заявниці. Законність продажу була оскаржена в рамках декількох судових процесів в судах загальної юрисдикції та в арбітражних судах. В кінці 2004 року виробництво в судах загальної юрисдикції було завершено, і суди трьох інстанцій визнали продаж комбінату законною. Виробництво в арбітражних судах завершилося тим, що Вищий Арбітражний суд України також виніс рішення на користь компанії-заявниці, яке не було оскаржене.

Законність і прозорість операції з продажу "Криворіжсталі" також були поставлені під сумнів політичною опозицією в ході президентських виборів 2004 року. Після серії протестів, які почалися відразу після повторного голосування, подій, що здобули широку популярність як "помаранчева революція", новообраний Президент України В.А. Ющенко і прем'єр-міністр Ю.В. Тимошенко зробили публічну заяву про те, що приватизація "Криворіжсталі" була незаконною і що підприємство буде повернуто державі і згодом знову продано.

У 2005 році вступили в силу рішення судів загальної юрисдикції було скасовано по наглядової скарзі приватної особи, який не брав участі в основному розгляді. Справа була направлена ​​на новий розгляд, і в результаті провадження у нього було припинено без винесення рішення по суті питання. Рішення, прийняті арбітражними судами, були скасовані за поданням генерального прокурора України, який діяв від імені держави. Провадження у справі було відновлено і завершилося винесенням рішення, в якому розглянута приватизація комбінату була визнана незаконною. Контроль за "Криворіжсталлю" був повернутий державі, яке визнало контракт з компанією-заявницею недійсним, повернуло виплачені за контрактом гроші і продало "Криворіжсталь" німецькому представництву компанії "Міттал Стіл ГмбХ" (Mittal Steel GmbH) за підсумками нового конкурсу і за більш високу, ніж в перший раз, ціну.


ПИТАННЯ ПРАВА


З приводу дотримання пункту 1 статті 6 Конвенції. (A) Виробництво в судах загальної юрисдикції. Виробництво в судах загальної юрисдикції завершилося винесенням остаточного рішення Верховним судом України і згодом було відновлено по наглядової скарзі приватної особи, який не брав участі в основному розгляді і, отже, згідно з діючим на той момент на Україні законодавством не мав права на подачу зазначеної скарги. Скарга була "уявну скаргу", а не "усвідомлена дія щодо виправлення недоліків правосуддя" і була заснована в основному на доводи, який вже був розглянутий в ході основного розгляду і відхилений. У справі були відсутні "істотні і непереборні обставини", що виправдовують втручання в остаточне і обов'язкове до виконання рішення суду, винесене на користь компанії-заявниці.

(B) Виробництво в арбітражних судах. Рішення Вищого Арбітражного суду України не було оскаржене протягом встановленого законом місячного терміну, тому рішення арбітражних судів прибрели властивість res judicata. Однак за поданням генерального прокурора України, поданим більш ніж через два місяці після закінчення зазначеного терміну, судові рішення, про які йде мова в справі, були скасовані. Провадження у справі було відновлено з затримкою в чотири місяці, що значно менше, ніж затримки, розглянуті в справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) (Постанова Європейського Суду від 3 квітня 2008 р скарга N 3236/03) і в справі "Устименко проти України" (Ustimenko v. Ukraine) (Постанова Європейського Суду від 29 жовтня 2015 року, скарга N 32053/13). Разом з тим це не означало, що в цілях пункту 1 статті 6 Конвенції Верховний суд України користувався необмеженими межами розсуду для розгляду питання про те, чи відновлювати виробництво за поданою з порушенням терміну подання генерального прокурора України.

Res judicata (лат.) - обов'язкове до виконання, наявність з конкретного питання вже вступило в законну силу судового рішення.

По-перше, Генеральна прокуратура України була повідомлена про первісному розгляді у справі на початку липня 2004 року, але ніхто з її представників не був присутній на слуханнях, не дивлячись на відповідну постанову арбітражного суду в цьому відношенні. По-друге, представники різних органів державної влади, які брали участь у провадженні у справі, не оскаржували рішення Вищого Арбітражного суду України. У своєму поданні генеральний прокурор України не стверджував, що зазначені представники не мали б можливості захищати державні інтереси або що між органами державної влади існували проблеми в сфері передачі інформації, які привели б до того, що підсумок розгляду справи не був би відомий зацікавленим учасникам процесу. По-третє, не було наведено жодних пояснень того, чому уявлення було подано більш ніж через місяць після того, як генерального прокурора України імовірно повідомили про дане рішення. Влада держави-відповідача не затверджували, що Вищий Арбітражний суд України не розглянув вищевказані важливі аспекти. Більш того, в поданні не містилося інформації, яка б демонструвала, що нижчі суди допустили судову помилку такого роду, яка привела до неправильного здійсненню правосуддя або до істотних недоліків при виробництві судового розгляду.

На закінчення, заяви президента і прем'єр-міністра держави-відповідача щодо приватизації "Криворіжсталі" і подальше необґрунтоване рішення Вищого Арбітражного суду України про перегляд справи об'єктивно поставили під сумнів незалежність і неупередженість внутрішньодержавних арбітражних судів.

В результаті скасування судових рішень порушила принцип правової визначеності та оскаржуване судовий розгляд, розглянуте в цілому і з урахуванням заяв президента і прем'єр-міністра, не відповідало вимогам справедливості за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції.

З приводу дотримання статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції. Навіть при тому, що оскаржується, скасування рішень внутрішньодержавних судів не привела безпосередньо до зміни праву компанії-заявниці на володіння (або дійсне володіння) акціями "Криворіжсталі", вона небезпідставно була втручанням у право компанії-заявниці на зазначені активи шляхом створення ситуації правової невизначеності. У будь-якому випадку, на відміну від заявників у справах "Агротехсервіс проти України" (Agrotehservis v. Ukraine) (Постанова Європейського Суду від 5 липня 2005 року, скарга N 6208/00), "Іванова проти України" (Ivanova v. Ukraine) (Постанова Європейського Суду від 13 вересня 2005 р скарга N 74104/01) і "Тімотіевіч проти України" (Timotiyevich v. Ukraine) (Постанова Європейського Суду від 8 листопада 2005 року, скарга N 63158/00), компанії-заявниці була виплачена компенсація за втрачені активи. Хоча вона стверджувала, що сума компенсації не покривала суму заподіяної компанії збитку, не було представлено жодних доказів на підтвердження цього аргументу.

Більш того, не кожне процесуальне порушення при розгляді справи судом буде означати втручання в право на повагу власності в порушення "принципу законності". На відміну від кількох виняткових випадків, у яких Європейський Суд встановлював порушення статті 1 Протоколу N 1 Конвенції у зв'язку з "явним втручанням" органів державної влади найвищого рівня в судовий розгляд, справжнє діло не було пов'язано з подібного роду втручанням (див. Для порівняння Рішення Європейського Суду у справі "Компанія" Совтрансавто холдинг "проти України" (Sovtransavto Holding v. Ukraine) від 27 вересня 2001 року, скарга N 48553/99, і рішення у справі "Агрокомплекс проти України" (Agrokompleks v.Ukraine) від 6 жовтня 2011 р скарга N 23465/03). Крім того, не було наведено жодних підстав для висновку про те, що оскаржується, провадженню у справі було завдано такої шкоди, що результат розгляду більше не міг бути прийняти сторонами або що винесені арбітражними судами рішення суперечили б "принципу законності". Компанія-заявниця не продемонструвала, що їй було відмовлено в можливості ефективно захищати свої майнові права в ході повторного розгляду у справі в арбітражних судах. Компанія-заявниця не заперечує аргумент влади держави-відповідача про те, що оскаржуване втручання проводилося в громадських інтересах, а також вона не довела, що втручання здійснювалося з метою покладання надмірного індивідуального тягаря на учасників спору.


ПОСТАНОВА


У справі не було допущено порушення вимог статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції (прийнято одноголосно).


КОМПЕНСАЦІЯ


Вимоги щодо компенсації матеріальних збитків були відхилені.

 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить

© 2011-2018 Юридическая помощь в составлении жалоб в Европейский суд по правам человека. Юрист (представитель) ЕСПЧ.