Постанова ЄСПЛ від 15 грудня 2016 року по справі "Ігнатов (Ignatov) проти України" (заява N 40583/15).
У 2015 році заявнику була надана допомога в підготовці заяви. Згодом заява була і комунікувати Україні.
У справі успішно розглянута скарга заявника, що містився в попередньому ув'язненні більше двох років до того, як його переслідування було припинено за відсутністю доказів, на незаконність і тривалість тримання його під вартою, неадекватність процедур судової перевірки. У справі допущено порушення вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
21 лютого 2013 року, після винесення Постанови Європейського Суду у справі "Харченко проти України" ((Kharchenko v. Ukraine) від 10 лютого 2011 року, скарга N 40107/02, "Інформаційний бюлетень по прецедентну практику Європейського Суду з прав людини" N 138), що виявив недоліки у внутрішньодержавної системі попереднього ув'язнення, влади України представили переглянутий план дій, в якому вказали, що недоліки законодавства в основному усунені після вступу в силу нового Кримінально-процесуального кодексу 2012 року.
Комітет міністрів Ради Європи, який несе відповідальність за виконання Постанови у справі Харченко відповідно до пункту 2 статті 46 Конвенції, згодом зазначив, що, хоча новий кодекс помітно поліпшив процедуру попереднього ув'язнення, він не усунув певні порушення статті 5 Конвенції, особливо що стосується періоду від кінця слідства до початку судового розгляду (див. рішення у справі "чани проти України" (Chanyev v. Ukraine) від 9 жовтня 2014 р скарга N 46193/13, "Інформаційний бюлетень по пре цедентной практиці Європейського Суду з прав людини "N 178). Комітет міністрів наполягав на терміновому проведенні залишилися необхідних реформ законодавства і на необхідності забезпечення того, щоб суди і прокурори брали всі можливі практичні заходи для запобігання нових порушень статті 5 Конвенції щодо попереднього ув'язнення. Він як і раніше зберіг Постанова по справі Харченко під "посиленим наглядом".
У цій справі заявник, який містився в попередньому ув'язненні більше двох років до того, як його переслідування було припинено за відсутністю доказів, скаржився до Європейського Суду на незаконність і тривалість свого утримання під вартою і неадекватні процедури судової перевірки (пункти 1, 3 і 4 статті 5 Конвенції).
ПИТАННЯ ПРАВА
Європейський Суд одноголосно встановив, що у справі допущено порушення вимог пункту 1 статті 5 Конвенції (відсутність мотивування рішень внутрішньодержавних судів про продовження терміну утримання під вартою), пункту 3 статті 5 Конвенції (тривалість попереднього ув'язнення) і пункту 4 статті 5 Конвенції (ухилення від невідкладного розгляду його клопотань про звільнення).
В порядку застосування статті 46 Конвенції. Встановлені в справі заявника порушення статті 5 Конвенції можуть вважатися поширеними явищами в прецедентну практику щодо України. Дані питання вважалися що випливають із законодавчих прогалин, і владі держави-відповідача було запропоновано вжити термінових заходів для приведення свого законодавства і адміністративної практик у відповідність з висновками Європейського Суду в частині статті 5 Конвенції. Однак, як показує справжнє діло, ні нове законодавство, ні практика не виправили ситуацію (див. Також висновки Комітету міністрів Ради Європи). Виходячи з цього Європейський Суд зробив висновок, що найбільш доцільним способом усунення порушень є внесення без затримки змін до відповідного законодавства і коригування судової та адміністративної практик для забезпечення дотримання внутрішньодержавним кримінальним процесом вимог статті 5 Конвенції.
КОМПЕНСАЦІЯ
В порядку застосування статті 41 Конвенції. Європейський Суд присудив виплатити заявникові 6 000 євро в якості компенсації моральної шкоди.